З минулого у майбутнє
Історія Запоріжжя
Цікаві факти, події,
старі карти, фото
"Хто контролює минуле, той керує майбутнім" (Джордж Оруел)
Історія Запоріжжя
цікава, багатогранна та повчальна
цікава, багатогранна та повчальна
Що таке Запоріжжя?
Навіть знайомство з історією дає кілька точок зору на історію міста:
Навіть знайомство з історією дає кілька точок зору на історію міста:
- Промисловий гігант
- Колиска запорізького козацтва
- Прикордонна фортеця
- Середньовічний слов'янське поселення
- Місто біля греблі Дніпрогес
Місто розпочато
Три дати народження Запоріжжя
952 рік
Візантійські історики пишуть про поселення на Дніпрі
1770 рік
Закладено фортецю Олександрівська
1921 рік
Місто названо Запоріжжям
Запорізький модернізм: соцмістечко 30-х
Екскурсія Запоріжжям, його новою частиною розповідає про історію забудови великого міста. 10 жовтня 1932 року тут на берегах Дніпра було запущено найбільшу (на той час) електростанцію Європи. Поряд з нею виросло нове раціонально організоване місто. Його архітектура отримала назву «конструктивізм», «архітектурний авангард» та «запорізький модернізм».
Запоріжжя – творча лабораторія архітекторів
Будівництво селища гідробудівників та робітників велося за проектами команди Віктора Весніна, до якого входили молоді архітектори – Микола Коллі, Георгій Орлов, Лавров, Ольга Яфа. Було складено не просто житлові будинки, а ансамблеві рішення. 3 та 4-х поверхові будівлі з балконами та вітринами планували простір, у якому формувався трудовий багатотисячний колектив.
Запорізький модернізм виріс на європейському "Баухаусі". Проект «Великого Запоріжжя» став творчою лабораторією для вітчизняних архітекторів кінця 1920-х – початку 1930-х. За задумом архітекторів нове соціалістичне місто мало вийти раціональним і зручним для масового заселення.
Стандарти міського життя
Соцмістечко (він же шосте селище) розпочалося з 7 кварталу, проектованого Весніним. Архітектор відмовився від повальної комунізації побуту. Зведені за його проектами будинки передбачали квартирно-сімейне заселення. Поява такого типу житла, окремих квартир з кухнями та санвузлами змінила уявлення колишніх селян про стандарти міського життя. На тлі бараків капітальні багатоповерхівки виглядали казково та феєрично. І лише розпещеним столичним художникам модернізм здавався «похмурим та одноманітним».
Соцмістечко у Запоріжжі - музей просто неба
Раціональна організація будівель була частково втрачена під час повоєнного відновлення. Соцмістечко, що збереглося в Запоріжжі - музей і підручник просто неба. Він відкриває маловідомі сторінки вітчизняної та європейської архітектури. У свою чергу музеї архітектури "Баухаус" відкрито у Веймарі, Дессау, Берліні.
Хочете побачити на власні очі європейський модернізм? Запрошуємо на екскурсії Запоріжжям. Буде пізнавально та цікаво!
Матеріали взяті: "Bauhaus Zaporizhia", Запоріжжя, 2017 р.
Матеріали міжнародної конференції "Універсальність явищ запорізького модернізму і школи Баухаус".
Запоріжжя – творча лабораторія архітекторів
Будівництво селища гідробудівників та робітників велося за проектами команди Віктора Весніна, до якого входили молоді архітектори – Микола Коллі, Георгій Орлов, Лавров, Ольга Яфа. Було складено не просто житлові будинки, а ансамблеві рішення. 3 та 4-х поверхові будівлі з балконами та вітринами планували простір, у якому формувався трудовий багатотисячний колектив.
Запорізький модернізм виріс на європейському "Баухаусі". Проект «Великого Запоріжжя» став творчою лабораторією для вітчизняних архітекторів кінця 1920-х – початку 1930-х. За задумом архітекторів нове соціалістичне місто мало вийти раціональним і зручним для масового заселення.
Стандарти міського життя
Соцмістечко (він же шосте селище) розпочалося з 7 кварталу, проектованого Весніним. Архітектор відмовився від повальної комунізації побуту. Зведені за його проектами будинки передбачали квартирно-сімейне заселення. Поява такого типу житла, окремих квартир з кухнями та санвузлами змінила уявлення колишніх селян про стандарти міського життя. На тлі бараків капітальні багатоповерхівки виглядали казково та феєрично. І лише розпещеним столичним художникам модернізм здавався «похмурим та одноманітним».
Соцмістечко у Запоріжжі - музей просто неба
Раціональна організація будівель була частково втрачена під час повоєнного відновлення. Соцмістечко, що збереглося в Запоріжжі - музей і підручник просто неба. Він відкриває маловідомі сторінки вітчизняної та європейської архітектури. У свою чергу музеї архітектури "Баухаус" відкрито у Веймарі, Дессау, Берліні.
Хочете побачити на власні очі європейський модернізм? Запрошуємо на екскурсії Запоріжжям. Буде пізнавально та цікаво!
Матеріали взяті: "Bauhaus Zaporizhia", Запоріжжя, 2017 р.
Матеріали міжнародної конференції "Універсальність явищ запорізького модернізму і школи Баухаус".
Дніпровська оборонна лінія
Віртуальна екскурсія у минуле Запоріжжя розповідає про фортецю, поряд з якою виникло сучасне місто. Фортеця Олександрівська у Запоріжжі була збудована у 1775 році. Вона входила до лінії фортець, що будувались вздовж кордона.
Дніпровська лінія – південний щит
Проект укріпленої прикордонної лінії створювали з 1769 р. 17 травня 1770 р. відбувся указ «Про влаштування лінії по річках Берді та Московці».
Нова лінія прикривала собою поселення. Розташування фортець дозволяло охороняти великі землі порівняно невеликими гарнізонами.
Зоряні фортеці на території Запоріжжя
Було зведено унікальні оборонні споруди, які раніше ніколи не використовувалися в Росії. По кутах облаштовувалися окремі невеликі цитаделі. З їхньої території добре обстрілювалася головна огорожа з ровом і нутрощі фортеці. Це уможливлювало оборону малими силами.
Між фортецями передбачалася укріплена лінія з безперервного валу заввишки до 1,5 м (5 футів) та рову глибиною д 2,7 м (9 футів). Через кожну версту в лінії передбачалися редути.
7 фортець з чоловічими іменами
Фортеці було названо іменами генералів воєначальників:
На будівництві фортець працювали:
Скасування фортець
З усіх фортець тільки Петровська та Кирилівська були побудовані на вибраному місці. Інші – доводилося переносити, розпочинати будівництво наново.
За планами Військової Колегії фортеці призначалися збірними пунктами для військ перед наступами на Крим. А також тиловими базами постачання.
У 1784 р. було скасовано 5 середніх фортець. Гарнізони розформовані, солдати залишені жити на власному утриманні у слободах. І тільки Олександрівська та Петрівська фортеці зберігали своє значення до 18 ст.
Як фортеці стають містами
Разом і одночасно з будівництвом фортець на лінії ґрунтувалися поселення – солдатські слобідки. Їхні назви часто бралися за іменами річок – Кінські Розбрати, Жеребець, Павлівка на Комишуватій. На місці форштадту Олександрівської фортеці виникло сучасне місто Запоріжжя.
Дніпровська лінія – південний щит
Проект укріпленої прикордонної лінії створювали з 1769 р. 17 травня 1770 р. відбувся указ «Про влаштування лінії по річках Берді та Московці».
Нова лінія прикривала собою поселення. Розташування фортець дозволяло охороняти великі землі порівняно невеликими гарнізонами.
Зоряні фортеці на території Запоріжжя
Було зведено унікальні оборонні споруди, які раніше ніколи не використовувалися в Росії. По кутах облаштовувалися окремі невеликі цитаделі. З їхньої території добре обстрілювалася головна огорожа з ровом і нутрощі фортеці. Це уможливлювало оборону малими силами.
Між фортецями передбачалася укріплена лінія з безперервного валу заввишки до 1,5 м (5 футів) та рову глибиною д 2,7 м (9 футів). Через кожну версту в лінії передбачалися редути.
7 фортець з чоловічими іменами
Фортеці було названо іменами генералів воєначальників:
- Кирилівська (центральна) – імені Кирила Розумовського, останнього гетьмана України.
- Олександрівська (правофлангова) – імені Олександра Голіцина, який командував 1-ою російською армією в перші роки війни з Туреччиною.
- Петровська (лівофлангова) – на ім'я Петра Румянцева, згодом Задунайського, генерал-губернатора України, який командував 2-ою та після – 1-ою російською армією.
- Микитинська – на ім'я Микити Трубецького, Президента Верховної Колегії (голови військової ради імператриці) перед війною.
- Захар'євська – від Захара Чернишова, Президента військової колегії під час війни.
- Григор'євська - від імені Григорія Орлова, головного учасника палацового перевороту, який підніс Катерину другу на престол.
- Олексіївська - від Олексія Орлова, згодом Чесменського, який командував російським флотом у бою у Чесми під час розгрому турецьких військово-морських сил.
На будівництві фортець працювали:
- Солдати.
- Надіслані колодники.
- Надіслані селяни: 5 000 селян, а саме із Смоленської (420 чол.), Нижегородської (700 чол.), Слобідської (800 чол.), Білгородської (1200 чол.) та Казанської (1800 чол.) губерній.
Скасування фортець
З усіх фортець тільки Петровська та Кирилівська були побудовані на вибраному місці. Інші – доводилося переносити, розпочинати будівництво наново.
За планами Військової Колегії фортеці призначалися збірними пунктами для військ перед наступами на Крим. А також тиловими базами постачання.
У 1784 р. було скасовано 5 середніх фортець. Гарнізони розформовані, солдати залишені жити на власному утриманні у слободах. І тільки Олександрівська та Петрівська фортеці зберігали своє значення до 18 ст.
Як фортеці стають містами
Разом і одночасно з будівництвом фортець на лінії ґрунтувалися поселення – солдатські слобідки. Їхні назви часто бралися за іменами річок – Кінські Розбрати, Жеребець, Павлівка на Комишуватій. На місці форштадту Олександрівської фортеці виникло сучасне місто Запоріжжя.
Школа глухонімих на території Запоріжжя
На екскурсії по Запоріжжю для школярів ми часто прямуємо до Запорізького Ботанічного саду. Не так давно, усього 100 років тому, на місці саду існувала унікальна школа-хутір для навчання глухонімих.
Маріїнська школа на запорізьких землях
Школа була заснована у 1903 р. як Маріїнське училище. Назва пов'язана з тим, що ініціатива створення шкіл для дітей з відхиленням у розвитку належала імператриці Марії Федорівні.
Вперше у вітчизняній та світовій практиці було створено навчальний заклад, аналога якому не було. За відгуками сучасників таку зразкову школу була тільки в Лондоні. Засновником школи став міський голова Фелікс Мовчановський.
За кілька років на території орних земель села Вознесенка було збудовано:
У школи був власний санаторій у Євпаторії (подарований кримчанами).
Маріїнський завод та рожеві плантації у Запоріжжі
Гордість школи - машинобудівний завод, званий "Маріїнський". Тут проходили виробничу практику старшокласники, опановували професії, пов'язані з обробкою металу. Продукція реалізовувалась на місцевому ринку.
Більшість дітей, які вступали до школи, були із сільських сімей. Щоб дати їм необхідні життя навички, у школі було облаштовано зразкове сільське господарство. Тут працювали:
Чому навчали дітей з особливими потребами
Щороку школа на околиці Олександрівська (сучасне Запоріжжя) приймала 30-40 глухонімих дітей. Їм давали змогу здобути освіту та професію. Була чітка система навчання та виховання в поєднанні з роботою.
Діти 3 класу читали і вирішували завдання не гірше звичайних дітей, що чули.
Було поставлено на потік навчання ремеслам:
У 1910 р. тут навчалися:
Сфабрикована ревізія
Майно школи стало предметом заздрощів чиновників зі столиці. У 1911 р. було проведено сфабрикована ревізія (Центральним Опікунством Петербурга). Мовчановський був заарештований. Справу розслідували 2 роки. Склали 55 томів судових розглядів. Довели, що порушень закону не було. У 1913 р. справу припинили через відсутність складу злочину. Мовчановського звільнили.
За цей час за директивами Центрального піклування хутір було розгромлено, санаторій у Євпаторії зачинено.
Мовчановський знову став міським головою 1916 р. Але через революцію його справи було перервано.
Спадщина Хутора Глухонімих
Жителям Запоріжжя дісталися у спадок:
Маріїнська школа на запорізьких землях
Школа була заснована у 1903 р. як Маріїнське училище. Назва пов'язана з тим, що ініціатива створення шкіл для дітей з відхиленням у розвитку належала імператриці Марії Федорівні.
Вперше у вітчизняній та світовій практиці було створено навчальний заклад, аналога якому не було. За відгуками сучасників таку зразкову школу була тільки в Лондоні. Засновником школи став міський голова Фелікс Мовчановський.
За кілька років на території орних земель села Вознесенка було збудовано:
- Школа, училище та дитячий садок.
- 2 гуртожитки.
- Будинки для педагогів та адміністрації.
- Лікарня та аптека.
- Пекарня.
- Парова пральня.
- Бібліотека.
- Майстерні.
У школи був власний санаторій у Євпаторії (подарований кримчанами).
Маріїнський завод та рожеві плантації у Запоріжжі
Гордість школи - машинобудівний завод, званий "Маріїнський". Тут проходили виробничу практику старшокласники, опановували професії, пов'язані з обробкою металу. Продукція реалізовувалась на місцевому ринку.
Більшість дітей, які вступали до школи, були із сільських сімей. Щоб дати їм необхідні життя навички, у школі було облаштовано зразкове сільське господарство. Тут працювали:
- Молочні ферми.
- Фруктовий сад.
- Плантація троянд – для отримання трояндової олії, сьогодні на її території розташований Запорізький Ботанічний сад.
Чому навчали дітей з особливими потребами
Щороку школа на околиці Олександрівська (сучасне Запоріжжя) приймала 30-40 глухонімих дітей. Їм давали змогу здобути освіту та професію. Була чітка система навчання та виховання в поєднанні з роботою.
Діти 3 класу читали і вирішували завдання не гірше звичайних дітей, що чули.
Було поставлено на потік навчання ремеслам:
- Шиття
- Столярництво
- Плетіння кошиків
- Рукоділля (для дівчат)
- Обробка металів, слюсарна та друкарська справа (для хлопчиків)
У 1910 р. тут навчалися:
- 145 хлопчиків
- 82 дівчат
Сфабрикована ревізія
Майно школи стало предметом заздрощів чиновників зі столиці. У 1911 р. було проведено сфабрикована ревізія (Центральним Опікунством Петербурга). Мовчановський був заарештований. Справу розслідували 2 роки. Склали 55 томів судових розглядів. Довели, що порушень закону не було. У 1913 р. справу припинили через відсутність складу злочину. Мовчановського звільнили.
За цей час за директивами Центрального піклування хутір було розгромлено, санаторій у Євпаторії зачинено.
Мовчановський знову став міським головою 1916 р. Але через революцію його справи було перервано.
Спадщина Хутора Глухонімих
Жителям Запоріжжя дісталися у спадок:
- Невелика гребля на річці Суха Московка неподалік Уральських Казарм. Утворює озеро, на берегах якого стоять будинки Зеленого Яру.
- В одній із майстерень сьогодні розташований Центр Плазмових технологій.
- На місці фруктових садів та плантації троянд сьогодні відкрито Ботанічний сад.
Старые фото Запорожья и Александровска - каждая постройка существует и сегодня.
+38 050 45 000 30
hortica.tur@gmail.com
м. Запоріжжя, Україна
